Для вчителів

Результати проведеного  
онлайн-опитування вчителів   
 на тему:  «Оцінювання навчальних досягнень молодших школярів»

Мета онлайн-опитування - визначення ставлення до системи оцінювання, яка склалася традиційно, та знаходження шляхів покращення.

В опитуванні взяли участь 83 респонденти: вчителі початкових класів (59% опитаних), вчителі-предметники (16,9%), студенти педагогічних та психологічних факультетів (19,3%), викладачі вишу (1,2%),  а також «інші» (науковці, методисти, вихователі ДНЗ) – 3,6%.

Респонденти – це молоді спеціалісти і ті, чий педагогічний стаж сягає до 36 років. Це дало нам можливість проаналізувати відповіді вчителів які мають значний педагогічний стаж, і тих, хто лише починає працювати з учнями, або є випускниками вишів.

Відповідно до результатів онлайн-опитування (див. рис. 1.) найбільша кількість респондентів відповіли, що прогрес у навчанні – це основна складова, яку необхідно враховувати під час оцінювання навчальних досягнень, а також потрібно враховувати правильність виконання завдання, навчальні зусилля та бажання учня. Додатково респонденти зазначили, що необхідно враховувати складність самого завдання, час виконання, підхід, самостійність та творчість, і головне, зацікавленість учнів у результаті.

Рис. 1.  Складові оцінки

Із перерахованого вище, вважаємо за потрібне виокремити складову - зацікавленість учнів у результаті, адже молодшому школяру важливо проговорити або продемонструвати результат діяльності відповідно до психологічних особливостей, всі інші зазначені респондентами складові відносяться до індивідуальних особливостей учнів.

Респондентам було запропоновано обрати найбільш дієву та ефективну форму оцінювання навчальних досягнень молодших школярів із запропонованих (див. рис. 2.).

Рис. 2.Форми оцінювання

Найбільша кількість респондентів (32,5%) віддали перевагу розгорнутому вербальному оцінюванню (оцінні судження з розгорнутим поясненням), адже вміло використовуючи у роботі вербальні способи оцінювання,  вчитель закладає основи для формування в учнів умінь об’єктивно оцінювати хід і результати своєї діяльності, стимулює розвиток навчальних мотивів, створює  атмосферу доброзичливих взаємин у класі, що необхідно для підтримання в учнів почуття власної гідності, доброти і чуйності. Оцінювальні судження для молодших школярів є хорошою альтернативою для невиправданого заохочення змагальності, що нерідко провокує надмірну конкуренцію, неприязні стосунки між учнями і, врешті-решт, їхню невротизацію. Найменша кількість (6 %) - поєднанню декількох існуючих систем оцінювання, (наприклад, фіксована оцінка та короткі оцінні судження, оцінювання за рівнем досягнень), лише 16,9% опитаних обрали формувальне оцінювання як дієву форму оцінювання навчальних досягнень учнів. Хоча саме формувальне оцінювання дозволяє вчителю прослідковувати динаміку індивідуальних навчальних досягнень учня, визначити досягнення дітей на кожному з етапів освітнього процесу, мотивувати учнів до прагнення здобути максимально можливі результати, а учневі – побачити шляхи покращення особистих результатів.

Отже, респонденти не є достатньо поінформованими про основні функції формувального оцінювання, і тому вчасно виявляти проблеми у навчанні й запобігати їх нашаровуванню для деяких учителів є складною проблемою.

Досить часто мотивація учнів до навчальної діяльності – недостатня. Лінощі призводять до зниження інтересу навіть до цікавих для них занять, завдань. У таких випадках стимулювання необхідне. Тим більше, що часто початкове стимулювання спричиняє і формування необхідних мотивів, появу мотивації. Нами було виявлено, що відповідно до досвіду респондентів (див. рис. 3.), саме позитивна оцінка з певним застереженням найкраще симулює навчання учнів. Диференційована й мотивована позитивна оцінка сприяє задоволенню потреби учнів у визнанні, допомагає дітям усвідомити характеристики власної діяльності та зробити їх предметом цілеспрямованого аналізу й регуляції.

Рис. 3. Оцінка, що стимулює навчання дітей

Радість і задоволення досягненнями в навчанні створюють позитивний емоційний фон та сприяють прагненню вчитися ще краще. Проте це не означає, що слід уникати негативних емоцій. Завдання вчителя полягає в тому, щоб негативні й позитивні емоції, породжувані невдачами чи успіхами в навчанні, використовувати для активізації діяльності дітей. Потрібно створювати такі умови, щоб дитина прагнула до пошуку способів подолання перешкод у навчальній діяльності і гордилася досягнутими результатами.

Відповідно до результатів дослідження найменший відсоток голосів щодо самооцінювання набрала самостійна оцінка якості виконання домашніх завдань (див. рис. 4.). Учні виконують домашні завдання, в більшості самостійно, тобто саме вони знають скільки зусиль вони доклали, щоб виконати завдання. Самооцінка зробленої домашньої роботи обов’язково має бути присутня у сучасній школі.

Рис. 4. Самооцінювання учнів

Система оцінювання та самооцінювання – це взаємопов’язані процеси. Саме тому, для кращого формування самооцінки, вчитель повинен дати можливість учневі самому оцінити свою відповідь.

Одна із ефективних складових навчальної діяльності учня – це взаємооцінювання. Відповідно до психологічних особливостей молодших школярів, їм досить складно оцінювати своїх однокласників. Дослідження показало, що 68,8% опитаних погоджуються з тим, що учні повинні вчитися оцінювати навчальні досягнення один одного (див. рис. 5.). В свою чергу вчитель обов’язково має звернути увагу на те, що взаємооцінювання - це партнерська взаємодія, коли учні допомагають одне одному покращувати свої навчальні результати, воно не передбачає порівняння себе з іншими та означає порівняння власного поточного рівня успішності із попередніми показниками.

Рис. 5. Взаємооцінювання учнів

Молодші школярі по-своєму сприймають оцінку вчителя. Досвід показує, що ставлення дітей до отриманих оцінок часто сприймається  як оцінювання власних зусиль та старанності, а не якості виконаного завдання. Це призводить до того, що діти можуть ображатися, коли вважають, що доклавши багато зусиль для виконання завдання, їх не оцінили належним чином. У результаті дослідження, було встановлено, що 80,7% респондентів погоджуються, що варто запитувати учнів чи погоджуються вони з оцінкою (див. рис. 6.).

Рис. 6. Погодження учнів з оцінкою

Відповідно до опитування, нами було з’ясовано, що 63,9% респондентів віддають перевагу диференційованій оцінці окремих навчальних дій (див. рис. 7.). «Краще сказати школяреві яким він може стати, докладаючи зусилля, ніж, нехай навіть із великим жалем і співчуттям, повідомити йому, яким він не став, оскільки не проявив певних старань. Важливіше поставити йому в приклад не товариша, який досяг успіху в учінні, а свої ж поки-що окремі досягнення», – писав Ш.О. Амонашвілі. Так поступово формуватиметься вміння бачити у кожній навчальній задачі картину свого просування вперед, а відтак приходитиме осмислення важливості учіння, яке вестиме й до розвитку самооцінки учня: «через зовнішній результат власної діяльності він буде аналізувати внутрішній результат, тобто свої успіхи і невдачі, досягнення і прогалини» .

Рис. 7. Віддання переваг у процесі оцінювання

Проаналізувавши оцінні судження (вирази), які є найдієвішими для учнів, запропоновані респондентами, ми розділити їх на три групи: 
-  оцінні судження (вирази) оцінювання процесу роботи (Наприклад: Я бачу, що ти старався! Мені радісно від того, що ти активно працював під час уроку! Я приємно здивована твоєю наполегливістю?); 
- оцінні судження (вирази) оцінювання результату роботи (Наприклад: Ти можеш краще! В тебе дуже добре вийшло! Гарна робота! Чудовий результат! Ти робиш успіхи! Відмінно!); 
- оцінні судження (вирази) оцінювання особистості учнів (Наприклад: Молодець (вказано 25 разів), Розумник! Чемпіон!).

Нами підібрано вербальні судження, які допомагають перетворити звичне “Молодець” на більш цілеспрямовані оцінювальні конструкції: 
-      Я задоволена тим, як ти виконав вправу… 
-      Дякую за допомогу з … 
-      Приклад/вірш набагато кращий, коли ти … Дякую тобі!\
-      Я дуже ціную те, що ти охайно написав … 
-      Дякую, що зробив це … це означає, що я / ми можемо зараз … 
-      Це забрало так багато часу, але ти впорався!

Наприклад, «я задоволена тим, як ти написав», краще, ніж «молодець», оскільки в першому випадку оцінюється те, що виконав учень, а в другому – його особистість.

Запитавши у респондентів що варто змінити, щоб поліпшити якість оцінювання молодших школярів, ми отримали багато цікавих думок та ідей, наведемо деякі з них:

• змінити ставлення всіх учасників навчально-виховного процесу до оцінювання та оцінки  не як до констатації результатів діяльності, а як інструменту руху (розвитку) дитини;
• разом з дитиною розробити критерії оцінювання її прогресу: темпу, об’єму, правильності тощо;
•  постійно розвивати відповідальність учня за роботу, яку він виконує, та впевненість у собі;
• формувати в учнів потребу у самоконтролі та самооцінці; збільшити використовування елементів оцінки-гри.

Важливими, вважаємо думки щодо проведення роботи/навчання/тренінгів з вчителями, для ознайомлення з сучасними технологіями, методами, а також роботу над професійним та емоційним вигоранням учителів.

Джерело:
Магістерський проект "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ"
студентки Педагогічного інституту Київського університету імені Б. Грінченка 
Топольницької Ольги Олегівни, 
Науковий керівник: Музика О.О.