Поради

Грубі помилки педагога, зокрема в оцінюванні, 

 можуть призводити до появи психічних травм, 

отриманих школярем у процесі навчання, 

які нерідко можуть потребувати спеціального 

психологічного чи психотерапевтичного втручання. 

 

С. Шишов і В. Кальней у роботі «Моніторинг якості освіти в школі» зазначають такі типові суб’єктивні тенденції та помилки вчителів під час оцінювання знань: 

Розглянемо детально кожну із зазначених тенденцій:

• великодушності – вчитель виставляє завищені оцінки. Також завищують оцінки вчителі, зацікавлені у досягненні високих формальних показників успішності;
• центральної тенденції – вчитель прагне уникати надто високих або низьких оцінок, і не ставить ані 3-4, ані 12;
• ореола – ставлення вчителя упереджене, тобто він позитивно оцінює симпатичного йому школяра, і негативно того, до якого відчуває антипатію;
• контрасту – вчитель оцінює знання, особистісні якості та поведінку школяра залежно від своїх особистісних характеристик. Наприклад, не дуже зібраний та неорганізований учитель ставитиме вищі бали школяреві, який вирізняється високою організованістю, акуратністю та старанністю;
• нещодавності – вчителеві важко одразу після низької оцінки ставити високу;
• репутації – при незадовільній відповіді «відмінника» вчитель схильний завищувати оцінку;
• логічності – вчитель виставляє подібні оцінки різним психологічним якостям і характеристикам, які з певних причин видаються логічно пов’язаними. У педагогічній практиці такі помилки знаходять своє вираження в перенесенні оцінок за поведінку на оцінки з навчального предмету [2].

Приклади подібних помилок не рідко можемо прослідкувати у вчительській практиці: оцінка за поведінку переноситься на оцінку за навчальний предмет, за змістовно однакові відповіді учню порушнику дисципліни виставляють нижчу оцінку ніж учню зразковому в поведінці .

В.О. Сухомлинський вважав, що оцінка має приносити радість. Якщо вчитель буде тільки намагатися виявити чого учень не знає, до позитивних зрушень це не призведе. Потрібно прагнути, щоб учні пізнавали, розуміли, виконували завдання, і лише тоді оцінювати їхні досягнення. Оцінка має свідчити про успіх дитини, а не бути покаранням, засобом присилування чи приниження або погрозою [1].

 Джерела натхнення:

1.Сухомлинський В. О. Сто порад учителеві / В.О.Сухомлинський. – К. : Рад. шк., 1988. – 304

2.Шишов С.Е., Кальней В.А. Мониторинг качества образования в школе. - М.: Росийское педагогическое агентство, 1998. – 35 с.